http://philosophy.chdu.edu.ua/ <p><strong><strong>Галузь і проблематика:</strong></strong> Журнал містить статті, у яких висвітлюються проблеми: загальної філософії, соціальної філософії та філософії історії, антропології та культурології, релігієзнавства, етики, естетики, філософії освіти, глобалістики, а також філософсько-методологічні проблеми наукових досліджень та ін.<br /> <strong><strong><span lang="EN-US">ISSN</span></strong></strong><span lang="EN-US"> 2414-0279</span><span lang="EN-US"> </span>(Print)</p><p><strong>Свідоцтво про державну реєстрацію:</strong> КВ № 15281-3853ПР від 10.04.2009 р.</p><p><strong>Мова видання:</strong> українська, російська, польська, англійська.</p><p> </p><p><strong><strong>Засновник:</strong></strong> <a href="http://www.chdu.edu.ua/">Чорноморський державний університет імені Петра Могили</a> (м. Миколаїв)</p><p><strong>Головний редактор:</strong> Гавеля В. Л., доктор філософських наук, професор.</p><p id="tinymce" class="mceContentBody " dir="ltr"><strong>Електронна копія журналу у відкритому доступі </strong>зберігається в базі даних «Наукова періодика України» <strong id="tinymce" class="mceContentBody " dir="ltr"><a href="http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&amp;I21DBN=UJRN&amp;P21DBN=UJRN&amp;S21STN=1&amp;S21REF=10&amp;S21FMT=juu_all&amp;C21COM=S&amp;S21CNR=20&amp;S21P01=0&amp;S21P02=0&amp;S21P03=PREF=&amp;S21COLORTERMS=0&amp;S21STR=Npchduf" target="_blank">Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського</a></strong>.</p><p class="mceContentBody " dir="ltr"> </p><strong></strong> Чорноморський державний університет імені Петра Могили uk-UA Наукові праці. Філософія 2414-0279 <p>Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:</p><ul><li>Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії <a href="http://creativecommons.org/licenses/by/3.0/" target="_new">Creative Commons Attribution License</a>, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.<br /><br /></li><li>Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.<br /><br /></li><li>Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. <a href="http://opcit.eprints.org/oacitation-biblio.html" target="_new">The Effect of Open Access</a>).</li></ul><p>Редколегія публікує матеріали, не завжди поділяючи погляди їхніх авторів, зберігає стиль матеріалів, залишає за собою право скорочувати та редагувати тексти. Автор несе відповідальність за зміст статті, достовірність фактів, цитат, дат тощо. Друковані в інших виданнях матеріали до розгляду не приймаються. У разі передруку публікацій посилання на «Наукові праці. Філософія» обов’язкове.</p> http://philosophy.chdu.edu.ua/article/view/132156 Висвітлюється сенсожиттєва спрямованість релігійної віри та виявляється її динамічний характер. Стверджується, що віра і сенс невіддільні один від одного, позаяк саме релігійна віра яскраво висвічує сенсожиттєві орієнтири людини, задає відповідні параметри її життєдіяльності. А виступаючи ще й пізнавальним засобом, вона вибудовує своєрідний проективний образ людського буття в його інтенції до майбутнього. Наголошується на терапевтичній функції релігійної віри, яка задовольняє психологічні потреби індивіда, «пом’якшує» екзистенційну напругу, надає емоційну розрядку і заспокоєння; вона постає не лише як внутрішнє ставлення людини до світу, у результаті якого відбувається вибудовування власної суб’єктивності, а й той чинник, який стабілізує душевний стан особистості. В цьому випадку релігійна віра розглядається як сенсожиттєвий конструкт духовності людини. О. І. Предко Авторське право (c) 2021 Наукові праці. Філософія 300 288 http://philosophy.chdu.edu.ua/article/view/132158 Досліджено філософсько-релігійні погляди давніх українців. Доведено, що філософське мислення було характерне для людини давнього часу. Світогляд і філософськорелігійні погляди були персоніфіковані у вірі в добрих покійників, берегинь, а також у злих мерців – упирів, у птахів, як втілення душ померлих предків та ін. Слов’янська міфологія зберегла багато реліктових анімістичних вірувань у берегинь, русалок, мавок, яких людина наділяла рядом спільних рис (образів, функцій, ритуалів). Констатовано, що християнство перейняло від язичницької релігії значну частину вірувань і обрядів, які використовувалися в минулому і використовуються християнством та іншими релігіями у наш час, вже зі зміненою символікою, що свідчить про релігійний синкретизм. Г. К. Кожолянко О. Г. Кожолянко Авторське право (c) 2021 Наукові праці. Філософія 300 288 http://philosophy.chdu.edu.ua/article/view/132260 У статті аналізуються основні напрями становлення сучасного православного дискурсу в контексті його інтерпретацій поняття «живого». Підкреслюється актуальність досліджуваної проблематики в контексті ситуації постнекласики. У дослідженні представлено різні підходи в православній теологічній думці, що апологетують аргументи на захист релігійної моделі виникнення живого. Мета статті полягає в розкритті феномену «живого» через призму його інтерпретацій сучасними православними мислителями. Як висновок, автори зауважують, що сьогодні в православному богословському дискурсі все більше відстежується зміщення акцентів у проблемі розуміння живого: від онтологічного і гносеологічного до аксіологічного і морального. Християнство орієнтоване на особистісний порятунок, а щоб досягти цього, людина повинна дотримуватися певних правил і установок, що становлять суть християнської православної етики. А. В. Горбань Р. В. Мартыч Авторське право (c) 2021 Наукові праці. Філософія 300 288 http://philosophy.chdu.edu.ua/article/view/132262 Сучасна філософія в питанні природи й сутності Homosapiens розкололася на сцієнтистську, яка орієнтованана універсальний технологізм, і антропоцентристську, яка відстоює культуру та людські цінності. Цей розкол сигналізував вступ людства в епоху Виродження, бо традиційна людина, як цілісна та універсальна істота, стала інтерпретуватися в термінах чистої негації і потенції. Негативний образ людини сповістив про антропологічну катастрофу та початок ери трансгуманізму. У статті розглядаються основні ідеї і технології трансгуманізму, представлені критичні аргументи і рекомендації, висловлена стурбованість з приводу непередбачуваності руху людської історії при експансії трансгуманізму і заміні природної біо-людини на рosthuman – технічний артефакт. О. А. Онофрійчук Н. В. Маргеліс Авторське право (c) 2021 Наукові праці. Філософія 300 288 http://philosophy.chdu.edu.ua/article/view/132265 В статті розглядається історико-філософський аспект проблеми відношення «людина-природа» в українській літературі періоду Романтизму. Розкривається зміст гармонійного зв’язку між людиною і світом у творчості діячів Руської Трійці. Аналізується творчість українського романтизму східного зразка, зокрема одного із яскравих його представників – Миколи Гоголя. Згідно його позиції, ключ до світу, гармонійне життя з природою лежить у власній душі людини. Письменник вказує на причини існування зла – черствість людини, омертвіння її душі, якій властиві нерозуміння глибин і таємниць світу через брак глибини чуття. Світоглядні позиції Кирило-мефодіївського товариства виражені ідеєю романтизму й народності, їх синтез в єдності літературного та соціально-політичного аспектів знайшов своє відображення в позиції органічного зв’язку життя природи й морально-духовної природи людини. Загалом, у творчості українських мислителів періоду Романтизму простежується заклик до гармонії в системі «людина – природа – суспільство» через повернення до традицій пошанування Землі, трактування природи як живого організму, декларацію органічного взаємозв’язку природи з внутрішнім світом людини. O. P. Shykula N. O. Tyshko Авторське право (c) 2021 Наукові праці. Філософія 300 288 http://philosophy.chdu.edu.ua/article/view/132267 В статті досліджується звернення К. Барта до постулатів філософії класичного екзистенціалізмуі оцінка нимзначимості цієї філософії. Автор стверджує те, що відоме віднесення ідейної спадщини теолога і дотак званої екзистенціальної теології, потребує корекції та серйозних уточнень. Якщо ліберальна протестантська теологія до К. Барта практично нагадувала варіант впровадження у теологічне мислення гегелівського ідеалізму, то за допомогою ідей С. К’єркегора, як стверджують це сучасні дослідники, К. Барт й зробив спробу відійти від хитромудрого павутиння раціональних ідей і понять у теологічному мисленні, і повернути при цьому біблійним поняттям їх первинний зміст. Повернутися до реальності існування, яка, безумовно, у кожному конкретному випадку людської екзистенції перевершує усі існуючі межі можливого застосування абстрактних логічних законів і категорій з метою отримання достеменних істин такого існування. Г. Д. Ємельяненко Авторське право (c) 2021 Наукові праці. Філософія 300 288 http://philosophy.chdu.edu.ua/article/view/132268 Розвиток духовних здібностей людини ґрунтується на гармонійному культивуванні усіх рівнів її буття. Це передбачає свідомі і цілеспрямовані зусилля, які набувають форми певних духовних практик. Пропонується шлях духовного розвитку, адаптований для сучасної людини. А. А. Осипов Авторське право (c) 2021 Наукові праці. Філософія 300 288 http://philosophy.chdu.edu.ua/article/view/131877 Розглянуто основні концептуальні засади українського національного відродження, запропоновані етнофілософом Володимиром Шаяном, впроваджені в Ордені Бога Сонця в 1944 р. Стверджується, що етнофілософія синтезує рідний духовно-культурний досвід, надаючи йому досконалого теоретичного вираженя через власну категоріальнопоняттєву систему. Філософії В. Шаяна належить перша у вітчизняній філософській думці спроба теоретично окреслити українську духовну культуру не під кутом зору чужорідних ціннісних моделей, впроважених з прийняттям Київською Руссю християнства, а саме через призму власних, автохтонних, хоч і частково втрачених аксіологічних детермінант. Зроблено спробу розкрити історичні, філософські та метафізичні основи руху за відродження національної віри. До філософської україністики введено факт осмислення феномену національного буття через ідеологію ордену як альтернативу політичній партії. Вперше введено в наукий дискурс фактаж з епістолярної спадщини В. Шаяна. Г. С. Лозко Авторське право (c) 2021 Наукові праці. Філософія 300 288 http://philosophy.chdu.edu.ua/article/view/131878 У статті досліджено причини виникнення світоглядної кризи, якої зазнало античне суспільство. Філософські доктрини античної епохи ґрунтуються на досвіді звільнення їхніх засновників, в основі якого лежить єдність людини і буття. Проте, формування діяльнісного світогляду призвело до руйнування традиційних механізмів зв’язку людини з буттям. Зміна режиму доступу до сакрального передбачає створення нової моделі світу, що дозволяє співвіднести буттєвий досвід з досвідом повсякденного життя. Автор статті розглядає фактори, які вплинули на зростання значущості дискурсивного мислення, підпорядкованого законам формальної логіки. Внаслідок дискурсивної інтерпретації міфів відбувається поступова втрата доступу до сакрального виміру реальності. Акцентується важлива роль Аристотеля у цих процесах – його критика Платонівської теорії ідей дає уявлення про подальший перехід до делегітимізації буття. Л. А. Солонько О. О. Петрушин Авторське право (c) 2021 Наукові праці. Філософія 300 288 http://philosophy.chdu.edu.ua/article/view/131879 Проблему земельної реформи розглянуто з точки зору «суб’єктивної історії», що акцентує дослідження морального стану народу, ментальних особливостей. Проаналізовано масштабність і актуальність наслідків нищення духовних основ української нації – нації хліборобської в результаті більшовицького і сьогоденного «реформаційного» розселянювання. Знищення цілісного життєвого світу селянства разом із знищенням пам’яті про історичне минуле неминуче спричиняло викривлення психології і моралі, руйнування станового хребта суспільства. Сьогоденні техногенні умови існування всіляко дистанціюють від землі, і сучасна людина все частіше потрапляє в ситуацію «стороннього» спостерігача, а не повноправного й відповідального господаря. Тому земельну реформу слід розглядати не тільки і не стільки з економічного, а, в першу чергу, з ментального боку. Точність землевпорядника, обґрунтованість економіста і коректність юриста має бути помножена на далекоглядність, виваженість культуролога. Прерогативою має бути відновлення особистої зацікавленості вільного хлібороба у забезпеченні високого рівня виробництва, його розвитку. О. В. Патлайчук О. М. Макарчук Авторське право (c) 2021 Наукові праці. Філософія 300 288 http://philosophy.chdu.edu.ua/article/view/131880 Сучасна освітня реформа в Україні спрямована на формування у свідомості вчителя нового типу налаштування на партнерську взаємодію з іншими суб’єктами освітнього процесу на засадах принципу дитиноцентризму. При цьому в процесі розробки концептуальних положень Нової української школи доцільно звертатись не лише до освітньої теорії і практики, а й до теоретичного філософського доробку, вітчизняного і світового, концептуальні положення якого резонують з сучасними реформаторськими ідеями. Тенденціям оновлення в українській освіті, які націлені на педагогіку партнерства, найбільш відповідають теоретичні засади філософії діалогу XX ст. Метою статті є розгляд деяких позицій філософії діалогу, близьких за змістом інтенціям освітніх реформ – це концептуальні положення М. Бубера, деяких екзистенціалістів, Г. Батищева. Сприйняття ідей філософії діалогу призводять до усвідомлення суб’єктами освітнього процесу нелінійного характеру ситуації відкритого діалогу, яка базується на взаємоузгодженні темпосвіту, створенні ситуації сумісного інтерактивного дослідження, що дозволяє сформувати глибинний рівень діалогічного зв’язку. Г. Ю. Суріна Авторське право (c) 2021 Наукові праці. Філософія 300 288 http://philosophy.chdu.edu.ua/article/view/131881 В статті проаналізовано зародження та розвитокфеміністської соціальної теорії в контексті історії соціально-філософської думки. Розглянуто історію походження поняття «фемінізм» і його трактування в сучасній науці. Доведено, що загальноприйнятого чіткого визначення фемінізму на сьогоднішній день не існує, адже визначення фемінізму залежать від того контексту (політичного, соціального, економічного, теоретичного та ін.), в якому він розвивається, а також від підйому-спаду жіночого руху. Описано появу та розвиток фемінізму; показано, що у становленні фемінізму як громадського руху за права жінок в кінці ХІХ – на початку XX століття велику роль зіграв суфражизм, тобто боротьба жінок за громадянське право участі в голосуванні. Охарактеризовано особливості феміністичної методології. Розглянуто поняття «гендер» як базова категорія феміністської соціальної теорії. Н. В. Рожанська Авторське право (c) 2021 Наукові праці. Філософія 300 288 http://philosophy.chdu.edu.ua/article/view/131882 У статті здійснений соціально-філософський аналіз основних факторів, які впливають на процес трансформації ціннісних орієнтацій сучасної української молоді, визначаючи вектор їхнього подальшого розвитку. Актуальність дослідження специфіки трансформації ціннісних орієнтацій сучасної української молоді посилюється фактором активної інтеграції України у систему світового співтовариства. І в той же час, окреслення шляхів оптимізації ціннісних установок у світогляді молодого покоління дає можливість вийти на соціальну практику по закладенню ціннісних підвалин для становлення суспільного консенсусу в сучасній Україні. Н. В. Щербакова Авторське право (c) 2021 Наукові праці. Філософія 2018-07-05 2018-07-05 300 288 http://philosophy.chdu.edu.ua/article/view/132269 Розкрито феномен технонауки, який від 70-х років ХХ ст. надав людству небачену досі технологічну могутність. Технонаука докорінно змінює становище людини у Всесвіті. Із спостерігача, що прагне осягнути закономірності еволюції Всесвіту, людина стає зодчим, який технологічно має змогу проектувати майбутнє. З’ясовано, що колективні практики, засновані на високих технологіях, не містять обмежувальних зобов’язань щодо їхнього використання. Показано, що технологічна перспектива, яка відкривається для буття людини і Всесвіту, неоднозначна. Оптимістичні очікування, що NBIC-технології забезпечать розв’язання всіх соціальних проблем, виявилися передчасними. Розкрито, що спричинені технологічними новаціями загрозливі тенденції незворотних змін довкілля та природи самої людини, результат сконструйованої постлюдини. Наголошено, що пересторогою необмеженій технологічній активності людини має стати антропний принцип. Він визначає привілейоване становище людини у Всесвіті, яка не лише пізнає світ і себе в ньому, а творить світ свого буття і себе розсудливо та відповідально. Стверджено, що моральність безпосередньої діяльності нинішніх поколінь, має бути доповнена дискурсом відповідальності перед прийдешніми покоління за майбутнє. В. П. Мельник Л. В. Рижак Авторське право (c) 2021 Наукові праці. Філософія 300 288 http://philosophy.chdu.edu.ua/article/view/132270 У 2016 році Оксфордський словник надав статус «слова року» виразу «post-truth», тобто «пост-істина» або «пост-правда». Разом з тим, що саме означає це слово залишається неоднозначним, а філософські рефлексії про його зміст майже відсутні. В даній розвідці здійснюється спроба подібної рефлексії на матеріалах осмислення проблеми істини в аналітичній філософії. Проблема істини була і залишається вкрай ускладненою через неоднозначність підходів до її розв’язання, комплексність методологічних концептуалізацій, що залучають статуси, принаймні, стосунку, ознаки, оцінки, норми, факту, цінності. Пост-істина, як видимість істини, не протистоїть хибі, брехні, нещирості, і, як концепт, може виявитися значущим задля усвідомлення небезпек і коріння суперечливих подій сьогодення, оцінок і дискурсів про ці події. А. В. Лактіонова Авторське право (c) 2021 Наукові праці. Філософія 300 288 http://philosophy.chdu.edu.ua/article/view/132271 Уявлення про зміст історичного розвитку і про методологію історичного пізнання суттєво змінюються в сучасній гуманітаристиці. Формування нових історичних парадигм передбачає поглиблення діалогу між філософською епістемологією та історіографією, опанування, зокрема, здобутків феноменологічної та герменевтичної філософських традицій. У статті розглядається проблематика епістемології історичного наративу в контексті герменевтичної феноменології Поля Рікера. Показано, що в філософії Рікера наратив постає як відкрита і здатна до змін інтерпретаційна рамка, яка дозволяє історикам наблизитись до меж реального, задаючи порядок і надаючи осмисленості досвіду людського існування. Визначено, що Рікер розглядає розуміння як опосередковане очікуваннями, заданими історичною і культурною традицією. О. М. Дрожанова О. П. Ступак Авторське право (c) 2021 Наукові праці. Філософія 300 288 http://philosophy.chdu.edu.ua/article/view/132272 Елементи некласичності, що почали методологічно формуватися в період латентної філософської кризи ХІХ завершилися тотальним запереченням фундаментальної філософії як такої в кінці в ХХ століття. В результаті сформувалась дивна і навіть парадоксальна ситуація індиферентного ставлення до будь-якої філософії не тільки з боку масової свідомості, але й з боку інтелектуальної еліти. Автор звертає увагу на те, що на периферії класичної філософії формувались елементи некласичної філософської парадигми, що несуть в собі евристичні можливості формування структурно цілісного некласичного філософського дискурсу. Визріла внутрішньо філософська необхідність у формуванні некласичного філософствування як цілісної, але водночас відкритої системи. Саме елементи некласичного філософствування вимагають системного оформлення в процесі творчого синтезу, що закладає нові теоретичні засади як для формування нового аксіологічного та інтелектуального статусу філософії в суспільстві, так і для ефективного вирішення стратегічних цивілізаційних завдань. В. А. Ігнатьєв Авторське право (c) 2021 Наукові праці. Філософія 300 288 http://philosophy.chdu.edu.ua/article/view/132274 Розглядається можливість застосування елементів інтуїціоністської логіки (зокрема семантики BHK), а також логіки доказів (що виникають пізніше), до логік переконань (доксатичних логік) з метою прояснення проблеми логічного всезнання. Описуються філософські та технічні аспекти проблеми, проводяться аналогії певних логічних концептів із концептами з аналітичної філософії мови. В статті використовуються ідеї А. Н. Колмогорова, С. Кліні, К. Гьоделя, С. Н. Артемова. Серед розглянутих формальних систем – інтуїціоністська семантика BHK, логіка доказів LP, доксатичні логіки, модальна логіка S4. Постулюється філософське поняття упереджень та пропонується його формалізація з метою пошуку альтернативних шляхів подолання проблеми логічного всезнання. Наводяться приклади спроб вирішити дану проблему іншими дослідниками, такими як К. Конолідже та Г. Левескі Я. О. Петік Авторське право (c) 2021 Наукові праці. Філософія 300 288